ОСОБЛИВОСТІ ПОЛІЦЕЙСЬКИХ СИСТЕМ ЗАКОРДОННИХ КРАЇН
1. Загальна характеристика
правоохоронних систем закордонних справ
Правоохоронні системи розвинутих країн світу, насамперед, Франції, Великобританії, Сполучених Штатів Америки, Італії, Канади, Австрії, Японії, федеративної Республіки Німеччини мають великий досвід боротьби зі злочинністю й охорони суспільного порядку. Ви-вчення досвіду організації службової діяльності і системи керування правоохоронними органами в цих державах дозволяє зробити деякі висновки про особливості керування закордонними правоохоронни-ми системами, а саме:
розгалуженість і розмаїття правоохоронних систем, наявність правоохоронних органів у різних міністерствах і відомствах, неза-лежність їх між собою;
правоохоронні органи країн-членів Європейського Союзу керу-ються не тільки національним законодавством, але і нормативними актами, прийнятими Союзом;
розподіл правоохоронних органів за джерелами фінансування на державні (федеральні), муніципальні (місцевого самоврядуван-ня), приватні (поліція фірм, концернів, синдикатів);
соціальна спрямованість роботи правоохоронних органів: функ-ції поліції часто полягають у тому, що вона виконує роль своєрідної допомоги громадянину й у випадку здійснення злочину, і при нещас-ному випадку, в екстремальній ситуації, побутовому конфлікті, рап-товому захворюванні, пологах на вулиці;
високий професіоналізм правоохоронних органів;
неналежність до жодної з партій, правоохоронні органи служать народу, державі, а не партіям;
активна діяльність суспільних добровільних об’єднань, спрямо-вана на підтримку і допомогу в роботі правоохоронним органам;
відкритість, гласність, постійна увага до суспільної думки при рі-шенні складних ситуацій, що виникають у правоохоронній практиці, забезпечують поліції довіру і підтримку населення. Правоохоронні органи активно беруть участь у всіх заходах, що проводяться серед населення, в організації спортивних змагань, свят, працюють у шко-лах і дошкільних установах, виконують патронажну роботу, звітують перед населенням і цим реалізують ідею зближення з ним. У процесі службової підготовки в поліції США, ФРН, Франції, Італії вивчається спеціальний курс “Робота з населенням”. У правоохоронних органах закордонних країн досить вагомо представлені відділи психологічної, соціальної роботи, зв’язку з населенням, громадськими організація-ми, засобами масової інформації;
у переважній більшості європейських країн, у США і Японії в МВС зосереджені і поліцейські служби, і служби державної безпеки, що забезпечує тісну взаємодію між ними;
розподіл компетенції органів контррозвідки, що входять, як пра-вило, у систему МВС (за винятком США, де ФБР входить у Міністер-ство юстиції), і зовнішньої розвідки;
новітні досягнення природних і технічних наук впроваджуються в практичну діяльність правоохоронних органів. Поліція має розгалу-жену систему експертних і наукових установ;
тісна взаємодія правоохоронних органів через Інтерпол і безпо-середньо між собою (конференції, симпозіуми, обмін делегаціями, вивчення досвіду, підготовка кадрів, спільні поліцейські заходи в ме-жах декількох країн). Особливий досвід поліція закордонних країн здобуває при розслідуванні міждержавних злочинів у сфері наркобіз-несу, “відмиванні” грошей, прихованні доходів і ухиляння від сплати податків, недоброякісної конкуренції, злісних банкрутств, порушенні законів про товарні знаки і правила реклами, екологічних злочинів.
Майже у всіх закордонних поліцейських системах - статус полі-цейської служби цивільний; службовці можуть виконувати обов’язків чи формі, в цивільному одязі, мають саме сучасне озброєння. На співробітників поліції поширюються основні політичні права, за ви-нятком права страйкувати і знаходитися в політичних партіях.
Характерною ознакою діяльності правоохоронних органів бага-тьох країн світу є висока соціальна і правова захищеність їхніх пра-цівників. Матеріальна забезпеченість спонукає до відповідального виконання обов’язків, професійному росту.
Але незважаючи на подібність, кожна поліцейська система має свій національний характер, власний досвід, структуру і форми ді-яльності.
2. Структура, функції і система керування
поліцейськими органами окремих закордонних країн
ФРАНЦІЯ. Поліція Франції - складна система якої керує Міністер-ство внутрішніх справ. Поліцейські функції у Франції виконують На-ціональна поліція і Національна жандармерія. Національна жандар-мерія підлегла міністерству оборони, головне керування Національ-ної жандармерії - командуванню військових округів (зон оборони) на місцях.
Міністр внутрішніх справ призначається президентом республіки і є одним з ведучих членів уряду. У складі МВС Франції діють:
- Генеральна дирекція Національної поліції;
- Генеральна дирекція місцевих колективів;
- дирекція суспільної безпеки;
- дирекція регламентації і права;
- Центральна дирекція керування;
- дирекція особового складу і навчальних установ поліції;
- дирекція технічних служб.
Генеральній дирекції Національної поліції Франції підлеглі і керу-ють своїми підрозділами на місцях центральна дирекція судової по-ліції; центральна дирекція міської поліції; центральна дирекція за-гальної інформації; дирекція нагляду за територією; центральна служба республіканської безпеки; служба міжнародного технічного співробітництва поліції; служба повітряної поліції й охороні кордонів; служба офіційних поїздок і безпеки високих посадових осіб.
Контрольні й організаційно-штабні функції разом з центральною дирекцією управління виконує Генеральна інспекція Національної поліції.
Генеральний директор Національної поліції має свій Кабінет (ко-легію), що виконує організаційно-допоміжні і дорадчі функції. При Ге-неральній дирекції Національної поліції діють Служба безпеки МВС, Центральна автомобільна служба. Центральна служба спорту та ін-ші.
По призначенню розрізняють дві системи поліції: адміністративну і судову (карну). Цей розподіл нагадує міліцію суспільної безпеки і карну міліцію МВС України.
Адміністративна поліція займається попередженням правопору-шень, виконує інші профілактичні функції. Судова (карна) поліція займається розкриттям злочинів, виявленням обставин їхнього здійснення, пошуком, затримкою злочинців і передачею обвинувачу-ваних судовим органам. Поліція проводить дізнання в справах про карні злочини. У випадках, коли карний прояв згодний із законом ква-ліфікується як злочин, поліція, як правило, проводить невідкладні слідчі дії і передає справу слідчому судді. Нинішня компетенція полі-ції визначена Законом Франції № 81-82 від 2 лютого 1981 року “Про посилення безпеки і захисту свободи особи”. Цей закон значно роз-ширив органи досудового слідства з кримінальних справ органам по-ліції за рахунок скорочення підслідності кримінальних справ суддям. У 80-х роках у Франції прийнятий і ряд інших законодавчих актів, що значно підсилюють роль поліції в житті суспільства. Франція має до-сить розвиту систему муніципальної поліції (поліції місцевого само-врядування). Муніципальна поліція цілком утримується за рахунок місцевих бюджетів, займається охороною суспільного порядку в міс-тах і інших населених пунктах, тісно співробітничає з Національною поліцією.
СПОЛУЧЕНІ ШТАТИ АМЕРИКИ, федеральне бюро розслідувань основний урядовий заклад, на яке покладається розслідування всіх карних злочинів проти федеральних законів за винятком тих, розслі-дування яких доручене іншим службам. Це значить, що ФБР відіграє центральну роль у боротьбі з правопорушеннями й у справедливому відправленні правосуддя в Сполучених Штатах.
На чолі ФБР стоїть директор, що призначається президентом США. ФБР організаційно входить у Міністерство юстиції, але фактич-но діє самостійно.
Директору ФБР підлеглі безпосередньо управління, планування інспекцій, відділ зв’язків із громадськістю; він має заступника по адмі-ністративних питаннях і заступника з питань розслідувань. Заступник директора ФБР з адміністративний, питань розслідувань несе відпо-відальність за роботу управлінь: фінансів і кадрів, ідентифікації, під-готовки особового складу, технічних служб, адміністративних служб, лабораторії, обліків і архівів. Заступник директора ФБР із питань роз-слідувань несе відповідальність за розслідування карних злочинів, спеціальних розслідувань, розшуку, а також керує агентствами і від-діленнями ФБР на місцях.
ФБР розслідує випадки корупції, злочину, зроблені керівництвом фірм і корпорацій - такі як забруднення навколишнього середовища, шахрайство в оборонній промисловості, зловживання урядовими програмами, хабарництво і шантаж. Крім того, воно розслідує випад-ки тероризму, торгівлі наркотиками, нападів на федеральних агентів і актів насильства, вчиненого у федеральних в’язницях і на держав-них землях. Серед усіх федеральних агентств ФБР має найбільш широкі повноваження.
Особлива увага в Головній штаб-квартирі ФБР і в місцевих відді-леннях приділяють інформуванню населення про роботу поліції, про результати боротьби з організованими злочинними групами.
Досудове слідство у США може проводитися не тільки ФБР, але й іншими поліцейськими службами, також спеціальними слідчими ко-місіями (постійними і тимчасовими), поруч урядових органів (Феде-ральною торговельною палатою, податковою службою, митною службою й іншими). В окремих випадках, коли об’єктивність поліції викликає сумнів, для здійснення контролю за законністю досудового розслідування може бути сформоване велике журі присяжних. Цей же орган виконує функцію передачі в суд обвинувального акта.
Законодавча автономія штатів США щодо Федерації привела до значної децентралізації поліцейської системи США. Поліцейські структури штатів вважаються незалежними від Федеральної поліції. У США діють майже 40 тисяч поліцейських органів різної компетен-ції. Твердого ієрархічного зв’язку, як в Україні, між ними немає ні по вертикалі, ні по горизонталі.
Поліцейські органи США можна умовно згрупувати так:
- федеральні поліцейські органи;
- поліцейські органи штатів;
- поліцейські органи в графствах;
- поліцейські органи міст і селищ міського типу;
- поліцейські органи корпорацій і фірм (приватна поліція).
У Сполучених Штатах Америки поліцейські функції, крім перера-хованих, виконують також спеціальні органи Міністерства фінансів, митної служби, служби внутрішніх доходів, федеральні органи конт-ролю за банками, керування банків, бюро наркотиків, служби іммігра-ції, інспекційного департаменту поштового відомства і ряд інших ор-ганів, що мають право проведення дізнання і попереднього наслідку по правопорушеннях, віднесених до їх компетенції.
Міністерству фінансів відводиться головна роль у боротьбі з фінансовими злочинами, насамперед, зв’язаними з “відмиванням” грошей. У ході будь-якого розслідування фінансових порушень орга-ни Міністерства фінансів, служби внутрішніх доходів і митної служби мають право залучати представників фінансової чи установи окре-мих організацій до суду для одержання пояснень і відповідних доку-ментів щодо правопорушення. Міністерство фінансів має власну ме-режу органів для виявлення злочинів у кредитно-фінансовій системі. Цю роль виконує центральний інформаційний банк, що містить зве-дення про фінансові операції і дає можливість аналізувати інформа-цію, усебічно вивчати її і виявляти підозрілі фінансові операції для перевірки.
Митна служба має також широкі повноваження в боротьбі з фі-нансовими правопорушеннями. Ця служба, що, до речі є органом Мі-ністерства фінансів, контролює міжнародні перевезення валютних засобів, проводить розслідування порушень правил про імпорті чи експорті грошових сум у розмірі більше 10000 доларів. Співробітники митної служби мають право проводити обшук на кордоні без ордера, вилучати відповідні документи, конфісковувати речі.
За обов’язковими платежами, що стягуються державою з юри-дичних і фізичних осіб, стежить служба внутрішніх доходів, що та-кож організаційно входить у Міністерство фінансів. Вона має свій слідчий апарат зі значною компетенцією щодо позасудового переслі-дування громадян, що порушили фінансове законодавство. Загаль-новідомо, що працівників служби внутрішніх доходів американські громадяни остерігаються більше, ніж поліцейських, агентів ФБР, ЦРУ й інших спецслужб.
У США існують два основних підходи до боротьби зі злочинністю - на федеральному і місцевому рівнях. Перший - це вивчення при-чин, пошук, аналіз і прогнозування розвитку злочинності. Другий - встановлення і розслідування конкретних злочинів.
Типовим прикладом організації поліцейської служби на місцевому рівні може служити муніципальний поліцейський підрозділ Цинцин-нати. Підрозділ несе відповідальність за запобігання злочинності, за-хист життя і власності, стримування карної діяльності, виявлення і покарання злочинців, збереження цивільного спокою. Керований ше-фом поліції підрозділ складається з п’яти бюро:
- оперативного;
- технічного;
- розслідувань;
- особового складу і координування;
- планування і бюджету.
Шеф поліції несе відповідальність за діяльність поліції в цілому й організацію проведення операцій. Він координує і направляє діяль-ність структурних одиниць і керує нею. Керівники бюро підлеглі ше-фу поліції.
Бюро розслідувань несе відповідальність за розслідування убивств, смерті внаслідок пожежі, зґвалтувань, підпалів тощо. Крім того, бюро веде боротьбу з аморальним поводженням, пияцтвом, наркоманією, збирає розвідувальну інформацію, допомагає в розслі-дуванні особливо тяжких злочинів, робить допомогу районам і інфор-мує їх про викрадення автомобілів, зломах, пограбуваннях. Бюро складається із секцій: карних злочинів, моральних звичаїв, розшуку, боротьби з наркотиками. Кожна секція має свою компетенцію.
1. Секція карних злочинів несе відповідальність за розслідування тяжких злочинів, злочинів проти власності. У складі секції працюють:
група по розслідуванню особливо тяжких злочинів, розслідує всі чи убивства, підозрілі випадки смерті, пограбування, смерті внаслі-док пожежі, убивства поліцейських, крадіжки людей, вимагання. Ця група веде також облік конфіскованої зброї;
група по розслідуванню злочинів проти власності - веде справи про шахрайство, підробки, присвоєння майна, хабарах. Координує в межах міста справи про зломи, автокражах. перепродажах крадено-го, організованої злочинності і збирає відповідну інформацію у всіх районах міста;
група по розслідуванню одиночних злочинів несе відповідаль-ність за розслідування зґвалтувань і інших сексуальних злочинів, зникнення людей, усіх злочинів проти дітей;
група криміналістики вивчає: речові докази, зберігає їхні і пред-ставляє суду.
2. Секція моральних звичаїв веде боротьбу з пияцтвом, проститу-цією, ігорним бізнесом, наркотиками, порнографією, іншими пору-шеннями моральних норм.
3. Секція розшуку збирає, аналізує інформацію про організовану злочинність, тероризм. Секція займається розслідуванням погроз по-ліцейським, суспільним діячам, а також питаннями суспільної небез-пеки.
4. Секція по боротьбі з наркотиками.
Діяльність поліцейських органів США знаходиться під твердим контролем спеціальних агентств, відповідальних за законність і глас-ність у роботі правоохоронних органів. Такий контроль здійснюється з боку виконавчої влади, суддів, прокуратури, адвокатури, бюро при-сяжних.
КАНАДА. Поліція Канади по своїй організаційній структурі, підпо-рядкуванню і компетенції підрозділяється на федеральну, провінцій-ну і муніципальну.
Федеральна поліція вирішує задачі на загальнодержавному рівні відповідно законам і актам Федерального уряду, провінційна поліція забезпечує правопорядок у межах своїх провінцій, а муніципальна - у містах і селищах. У структурному і функціональному плані органи поліції всіх трьох рівнів значною мірою подібні.
Федеральна поліція Канади (Королівська канадська кінна поліція - КККП) виконує функції, подібні з ФБР США. Як правило, КККП прово-дить попереднє розслідування злочинів зв’язаних з контрабандою, шахрайством, поширенням наркотиків, тероризмом, фальшивомо-нетничеством, здійснює контроль над митницею, контролює націо-нальні парки, охороняє урядові будинки, вищих посадових осіб дер-жави, високопоставлених гостей Канади.
КККП допомагає також тим урядовим закладам, що мають власні слідчі органи, зокрема Міністерству юстиції. Міністерству націо-нальних доходів. Поштовому міністерству і Міністерству емігра-ції.
Федеральну поліцію Канади очолює комісар, що має заступників по карних операціях і по адміністративних питаннях.
Першому підлеглі оперативні підрозділи, зокрема, керування кар-них розслідувань, лабораторії криміналістичних досліджень і іденти-фікації, інформаційний центр, відділ оперативного зв’язку. Другому - керування кадрів, фінансів, картотеки, архів, служба матеріально-технічного забезпечення. Комісару федеральної поліції безпосеред-ньо підлегла внутрішня служба безпеки, відділ керування й аналізу, відділ планування, бюро зв’язку.
Керують діяльністю КККП на місцях 13 штабів, що розташовані в столицях провінцій. КККП є унікальним поліцейським формуванням, що поєднує функції на державному і провінційному рівні. Ці функції поділені між спеціальними службами по боротьбі з наркоманією, еко-номічній безпеці, державній поліції. НЦБ Інтерполу, службою безпе-ки, морською і повітряною службами, службою ідентифікації, лабора-торного обслуговування.
Провінційна поліція. Закон про Британську Північну Америку на-дає провінціям виключне право на формування власних сил поліції. Юридичною основою тому є закони про поліцію кожної провінції, во-ни визначають статус і міру компетенції місцевих поліцейських орга-нів, хоча не кожна провінція Канади має власну поліцію. У деяких провінціях існує так називана контрактна система. У цих випадках контракт полягає між урядом Канади і провінцією. Тоді охорона пра-вопорядку в провінції здійснюється на федеральному рівні і фінансу-ється з національного бюджету. Понад 1/3 територій Канади не вхо-дить до складу провінцій. Це території, шо знаходяться в прямої юрисдикції федерального уряду. Провінційна поліція має повнова-ження, подібні з федеральної, але більш деталізовані і пристосовані до умов і особливостей провінції.
Муніципальна поліція Канади складається з поліцейських форму-вань міст, селищ. Вона являє собою саму численну поліцейську службу в країні і розслідує велику частину злочинів. Деякі муніципа-літети передають функції муніципальної поліції провінційним полі-цейським формуванням. Федеральна поліція обслуговує 191 муніци-палітет на тих же контрактних умовах, що і провінції.
Кожне поліцейське формування Канади знаходиться під контро-лем цивільної влади.
Найвищим виборним керівником правоохоронних органів провін-ції, крім Онтаріо, Квебека і Нью-Брасвика, є генеральний прокурор. Крім того, існують місцеві правоохоронні органи (поліцейські чи ради поліцейських комісарів). Рада набирає і звільняє особовий склад, контролює дисципліну і формує бюджет поліції. Така система захи-щає поліцію від впливу місцевих політиків і забезпечує звітність службової діяльності перед суспільством.
ІТАЛІЯ. Для Італії характерною рисою є наявність поліції в складі різних міністерств, місцевих органів самоврядування і приватної по-ліції. Усі поліцейські формування, незалежно від відомчої приналеж-ності, підлеглі через свої міністерства і відомства Вищій раді оборо-ни, що очолюють Голова Ради Міністрів і Президент Республіки.
Міністерство внутрішніх справ має поліцію суспільної безпеки: мі-ністерство оборони - Корпус жандармерії; міністерство фінансів - Фі-нансову Гвардію: міністерство сільського господарства і лісів - лісову поліцію, місцеві органи самоврядування - місцеву поліцію; господар-сько-фінансові об’єднання (концерни, фірми, синдикати) - приватну поліцію.
Поліція суспільної безпеки підлегла Головному управлінню су-спільної безпеки МВС Італії. До складу поліції суспільної безпеки входять:
а) територіальні сили (квестури і комісаріати поліції);
б) спеціальні сили (автодорожня поліція, залізнична поліція, пош-това поліція);
в) мобільні сили (стройові підрозділи, батальйони, роти і кавале-рійські ескадрони).
До спеціальних сил відноситься і прикордонна поліція, що скла-дається із сухопутної, морської, повітряної поліції і морської авіації.
Кожен вид поліції діє самостійно, у межах своєї компетенції. І, крім того, кожне міністерство для підготовки кадрів поліції має свої власні навчальні установи.
ВЕЛИКОБРИТАНІЯ. Англійська карна поліція відома усьому світ-ла назвою Скотленд-Ярда, що походить від назви будинків, де в пер-шій половині XIX сторіччя розміщалася поліція і де раніше зупиняли-ся шотландські королі при візитах до лондонського двору (Шотланд-ський двір).
Система поліцейських органів, крім Скотленд-Ярда, включає та-кож поліцейські департаменти графств, транспортну поліцію, по-ліцію Північної Ірландії. Офіційні назви поліцейських органів:
- повноважна поліція в 51 місцевому відділенні на території Анг-лії, Уельсу, Шотландії;
- королівська поліція Ольстера в Північній Ірландії;
- Лондонської поліція в столиці Великобританії.
Усі поліцейські органи входять у систему Міністерства внутрішніх справ, але міністру внутрішніх справ безпосередньо підлеглого лише підрозділу Худоби-ленд-Ярда, а щодо інших він не має права опера-тивного керування і не несе відповідальності за їхню діяльність. Уза-галі система органів Міністерства внутрішніх справ Великобританії має ряд специфічних особливостей порівняно з іншими країнами Єв-ропи.
Міністр внутрішніх справ має постійного заступника. Це виклика-но тим, що міністр насамперед політик, а постійний заступник - про-фесіонал, фактично керує: поточною роботою міністерства незалеж-но від того, чия партія (консерваторів, лейбористів) у владі.
Страницы: 1 2 3 4 5 6 7 8