Міністерство здійснює керівництво через департаменти, зокрема:
- департамент поліції;
- департамент карної політики;
- департамент карного правосуддя;
- департамент в’язниць;
- департамент апробації і контролю за тими, хто відбув покаран-ня;
- пожежний департамент;
- департамент імміграції і громадянства;
- департамент особового складу і керування й ін.
У МВС Великобританії існують також департаменти з допоміжни-ми функціями, серед них: департамент радіомовлення, загальний департамент, департамент статистики, відділ досліджень, відділення наукових консультацій, відділення суспільних зв’язків, жіноча добро-вільна служба, служба судових і наукових лабораторій, відділ науко-вого розвитку поліції.
Характерною рисою британської поліцейської системи є також і те, що всі працівники британської поліції (від констебля і вище) наді-лені відповідними правами в частині досудового розслідування кри-мінальних справ. Окремого чи органи чи посадової особи, спеціаль-но призначеного для виконання цієї функції, у британській поліції не-має. Разом з поліцією досудове розслідування мають право також проводити по окремих категоріях справ співробітники королівської митної служби Великобританії. В Англії митний департамент наділе-ний найбільшими повноваженнями для розслідування діяльності ор-ганізацій і окремих осіб, залучених до міжнародної контрабанди, нар-кобізнес, фінансові міжнародні злочини. Слід зазначити і поліцейські функції коронерів. Коронер - чиновник, що поєднує суддівські і слідчі функції. Коронери проводять дізнання по обмеженому колу справ: у випадках виявлення трупа зі слідами насильства чи ушкоджень по факту смерті при загадкових обставинах, підозрах у підпалі, внаслі-док аварії тощо.
ФЕДЕРАТИВНА РЕСПУБЛІКА НІМЕЧЧИНИ. Поліція ФРН пра-цює в складі Міністерства внутрішніх справ, що має компетенцію значно ширше МВС інших країн. Фактично МВС ФРН контролює всі основні сфери внутрішнього життя країни. Структура Федеральною Міністерства внутрішніх справ ФРН включає:
- відділ Z (Центральний відділ виконує організаційно-штабні функції і функції взаємодії);
- відділ О (основні питання внутрішньої політики);
- відділ V (контроль за дотриманням конституції, державного пра-ва і керування);
- відділ ПРО (структура керування, комунальне господарство, статистика, державна звітність і облік);
- відділ VТК (займається справами біженців, вигнанців, що потер-піли від воєн і справами культури);
- відділ IS (внутрішня безпека держави);
- відділ SM (питання засобів масової інформації, спортивні орга-нізації);
- відділ KN (цивільна оборона, захист від катастроф, поперед-ження нещасних випадків);
- відділ D (розробляє і реалізує норми, що регулюють правове положення державних службовців і інші особливості державної служ-би);
- відділ Р (поліція);
Офіційна назва - Німецька поліція. Поліція розділяється на:
- поліцію суспільної безпеки;
- поліцію суспільного порядку;
- карну поліцію.
Федеральне Міністерство внутрішніх справ розробляє загальну політику боротьби зі злочинністю й охорони суспільного порядку, а оперативне керування поліцейськими органами здійснюється через земельні карні керування. ФРН складається з 16 федеральних зе-мель. Земельні поліцейські керування діють самостійно на підставі земельного законодавства, мають свої системи підготовки кадрів і матеріально-технічного забезпечення.
Головні задачі поліції ФРН складаються в боротьбі проти торгівлі наркотиками, вимагання грошей, зміст кубел для проституції і неле-гального ігорного бізнесу: торгівлі зброєю, корупції і відмивання гро-шей. Значну небезпеку являють собою нові форми злочинності - не-законна торгівля радіоактивними речовинами, комп’ютерна злочин-ність.
АВСТРІЯ. Поліція Австрії входить у Федеральне Міністерство внутрішніх справ і керується Генеральною дирекцією з питань су-спільного порядку. Генеральній дирекції підлеглі:
- федеральна поліція (кадри, організаційні питання);
- державна поліція (загальні державні і політичні питання, дер-жавна безпека);
- карна поліція (карний пошук, боротьба з наркотиками, карна статистика);
- центральний розрахунок жандармерії (підготовка кадрів, охоро-на порядку);
- адміністративна поліція (загальні адміністративні питання ді-яльності поліції, проведення зборів і масових заходів, діяльність гро-мадських організацій, служба знешкодження вибухових речовин);
- автодорожня інспекція (безпека руху і підготовка водіїв).
У Федеральне Міністерство внутрішніх справ Австрії входить ке-рування з питань видачі паспортів, громадянства, біженців і інозем-ців. Центральне керування МВС виконує функції забезпечення і ві-дає питаннями службових і фінансових перевірок, бюджетними пи-таннями, центрального постачання, питаннями офіційного протоколу МВС.
У землях Австрії (їх всього 9) діють відповідні керування феде-ральної, карної, адміністративної поліції, керування поліції є також у 14 найбільших містах. Безпосередньо в населених пунктах, у полі-тичних округах (районах) діють окружні керування (всього 84), ділян-ки, референтури, спецпідрозділи і групи карної й адміністративної поліції.
У системі МВС є також авіаполіція, аварійно-рятувальна служба, відділ цивільної оборони. У зв’язку з ростом організованої злочин-ності і наркоманії, у системі МВС Австрії з’явилися дві нові структури:
- Федеральна служба по боротьбі з організованою злочинністю;
- Центральний департамент по розслідуванню злочинів, зв’яза-них з поширенням і вживанням наркотиків.
У складі першої структури - група, що здійснює фінансові розслі-дування і розслідування злочинів, зв’язаних з відмиванням грошей. Австрійські банки повинні доповідати в цей відділ про підозрілі фі-нансові операції.
ІСПАНІЯ. Поліцейські функції виконують загальнодержавні (На-ціональна поліція і цивільна гвардія) і місцеві структури (поліція ав-тономій і муніципальна поліція).
Офіційні назви поліцейських відомств і їхня підпорядкованість:
- Головне управління Національної поліції підлегле Міністерст-ву внутрішніх справ;
- Головне управління Цивільної гвардії, підлегле Міністерству внутрішніх справ і Міністерству оборони. Місцеві органи поліції пе-ребувають у підпорядкуванні урядів автономій і мерів міст. Серед-ньостатистичне число жителів з розрахунку на один працівника полі-ції - 205 чоловіків (найвищий показник у Європі). Поліція Іспанії особ-ливо спрямована на боротьбу з тероризмом і контрабандою. Серед обов’язків по охороні суспільного порядку виділяються забезпечення безпеки під час проведення культурно-спортивних заходів, таких як фестивалі, карнавали, кориди, футбольні матчі.
ІЗРАЇЛЬ. Поліція Ізраїлю очолюється головним комісаром, якому підлеглі безпосередньо відділ розгляду скарг, дисциплінарний суд, правова рада, фінансовий відділ. До складу Головного комісаріату входять управління:
- цивільної оборони;
- планування з організаційних питань;
- тилового забезпечення;
- слідче;
- оперативних служб, у т.ч. патрульної, дорожньої поліції, зв’язку;
- кадрів, медичної служби, архівний (історичний) відділ;
- прикордонної служби.
У структурі поліції Ізраїлю, її внутрішня побудова багато запози-чена як у західноєвропейських поліцейських систем, так і в колиш-ньої радянської системи органів міліції. Головними напрямками в ро-боті поліції Ізраїлю є боротьба з тероризмом і забезпечення суспіль-ного порядку в багатолюдних місцях. У підготовці поліції важливе місце приділяється попередженню і припиненню вуличних конфлік-тів, зокрема, на расовій і релігійній основі, виявленню і знешкоджен-ню вибухових речовин.
Останнім часом поліція Ізраїлю активно співробітничає з іншими країнами в боротьбі з міжнародними економічними злочинами, шах-райством і наркобізнесом. Оперативне керування поліцією здійсню-ється через головні регіональні управління: Південне, Центральне, Північне, а також у Єрусалимі і Тель-Авіві. Робота в поліції в містах побудована таким чином, що поліцейський на території обслугову-вання користується не тільки зробленими оперативними обліками, а фактично знає майже всіх жителів своєї ділянки.
ШВЕЦІЯ. Національна Рада шведської поліції разом із прокура-турою й адміністрацією національних виправних установ входить у систему Міністерства юстиції.
Поліцією Швеції керують комісар національної поліції і його за-ступник. У складі Національної Ради шведської поліції функціонують:
- управління охорони суспільного порядку;
- регулювання дорожнього руху;
- карний розшук;
- зв’язку з Інтерполом, розслідування карних злочинів;
- управління технічного забезпечення і підготовки особового складу (зв’язок, складське господарство, технічні засоби і транспорт) і, відділ підготовки (навчання, прийом рекрутів);
- адміністративне управління в складі відділу кадрів, архівного відділу, фінансового, юридичного і відділу інформаційного забезпе-чення.
Комісару Національної поліції безпосередньо підлеглі управління безпеки.
ЯПОНІЯ. Організаційна структура поліції Японії (Національне агентство поліції) досить складно, розгалужене і деталізоване по напрямках діяльності. Воно складається з трьох рівнів; національних (загальнодержавних) органів, місцевих (регіональних) органів поліції і доданих організацій. Для поліцейської системи Японії характерна наявність на всіх рівнях органів планування, соціального захисту, підготовки кадрів. Національне агентство поліції складається з:
- управління карних розслідувань;
- управління дорожнього руху;
- управління безпеки;
- управління зв’язку;
- адміністративного управління;
- секретаріату.
Як ніде, у Національному агентстві поліції Японії приділяється увага проблемам молодіжної злочинності. У керуванні карних розслі-дувань діє спеціальний відділ роботи з молоддю, відділ попереджен-ня злочинності: у відділі охорони є спеціальний підрозділ для роботи в дитячих і юнацьких установах, у відділі патрульних служб плану-ється охорона суспільного порядку в місцях масового перебування дітей. Поліцейські чергують у школах і дитячих установах проводять з ними заняття, супроводжують на вулиці.
Регіональні поліцейські керування діють у багатьох містах. На окремому положенні знаходяться поліцейське керування Токіо і полі-ція префектури Хоккайдо. Кожне поліцейське керування має поліцей-ські школи. Місцеві поліцейські органи взаємодіють із приватною по-ліцією. До доданих організацій належать керування імператорської охорони і школа імператорської охорони, науково-дослідний інститут поліції, курси криміналістів і криміналістична лабораторія. Націо-нальна поліцейська академія, вищі курси для керівників слідчих орга-нів, школа поліцейського зв’язку.
ЛИТВА, ЛАТВІЯ, ЕСТОНІЯ, МОЛДОВА. Органи внутрішніх справ колишніх союзних республік із проголошенням їхньої незалежності випробували значні зміни, у результаті чого вони наблизилися до єв-ропейських поліцейських систем. Заслуговують на увагу реформи органів внутрішніх справ у Литві, Латвії, Естонії і Молдові. Тут у скла-ді міністерств внутрішніх справ організовані департаменти полі-ції. Міліція перейменована в поліцію. Начальники департаментів по-ліції (генеральний комісар у Литві) є заступниками міністрів. На міс-цях створена муніципальна поліція, що структурно входить у депар-тамент поліції, але підлегла органам місцевого самоврядування. У департаментах поліції для оперативного керування муніципальною поліцією створені спеціальні підрозділи: керування муніципальної по-ліції в Молдові, відділ поліції самоврядування в Литві, відділи місце-вої поліції в Латвії, Естонії. Поряд з кадровими апаратами працюють такі нові підрозділи по роботі з особовим складом, як відділ профе-сійної етики і соціального захисту в Литві, відділ соціально-економіч-ного розвитку в Молдові, психологічна служба в Латвії.
Поліцейські організації Молдови, Литви, Латвії й Естонії вступили в Інтерпол і активно розвивають міжнародне співробітництво в об-ласті боротьби з транснаціональною злочинністю.
Законодавчі органи Литви, Латвії, Естонії, Молдови значною мі-рою вже обновили карне законодавство, що дозволяє поліції більш ефективно бороти з організованою злочинністю. Так, у Литві прийня-тий закон про оперативну діяльність, що надає право поліції таємно оглянути приміщення, контролювати поштові пересилання і зв’язок. У Литві широко застосовується закон про превентивну (попередню) затримку. На підставі оперативних даних і при відповідній процедурі поліція може затримати підозрюваного терміном на 2 місяці. У кримі-нальні кодекси Литви, Естонії і Молдови внесені зміни, що підсилю-ють відповідальність за наркобізнес і організовану злочинність. Прийняті також виправлення до кримінально-процесуальних кодек-сів, що дають можливість більш широко застосовувати технічні засо-би для розкриття злочинів, підсилюють захист потерпілого, свідка й інших осіб, що беруть участь у справі, підсилюють незалежність полі-ції при розслідуванні і дізнанні.
РОСІЙСЬКА ФЕДЕРАЦІЯ. Зберігши, у цілому структуру радянсь-ких часів, органи внутрішніх справ Росії випробували значні зміни в організації оперативно-розшукової служби, у визначенні своїх задач і функцій, у роботі з кадрами. Особлива увага приділяється боротьбі з економічною злочинністю і її найбільш небезпечною формою - зло-чинністю у фінансово-кредитній і банківській системах. З цією метою при Головному управлінню по боротьбі з економічною злочинністю створена міжвідомча постійно діюча комісія з питань співробітництва банків і правоохоронних органів.
Значно збільшені штати Головного керування по боротьбі з орга-нізованою злочинністю МВС Російської федерації і створені відповід-ні підрозділи на місцях з центральним підпорядкуванням. Створене також управління по боротьбі з незаконним оборотом наркотиків і йо-го підрозділу в обласних, крайових і республіканських керуваннях і міністерствах внутрішніх справ: у сфері контролю за сплатою подат-ків діє податкова поліція, головною задачею якої є боротьба з при-хованням доходів від оподатковування. У Москві й уряді інших міст організована муніципальна міліція, що цілком міститься за рахунок місцевих бюджетів. У системі МВС РФ із метою забезпечення опера-тивності створені також авіаційні підрозділи.
Центральний апарат і підрозділи органів внутрішніх справ з ме-тою оперативного керування і взаємодії об’єднані в блоки:
- федеральної служби карної міліції (Головне управління карного розшуку. Головне управління по боротьбі з економічними злочинами. Головне управління по боротьбі з організованою злочинністю, неза-конному обороті наркотиків. Керування оперативно-технічних заході, оперативно-розшукове управління радіоелектронної безпеки, Націо-нальне бюро Інтерполу);
- Міліції суспільної безпеки (Головне управління забезпечення суспільного порядку, Головне управління Державної автомобільної інспекції, Головне управління позавідомчої охорони, Паспортно-візо-ве управління, Головне управління режимних об’єктів, Головне управління внутрішніх справ на транспорті);
- Головного штабу (Головне оперативне управління, управління чергової служби, управління по надзвичайних ситуаціях, організацій-но-мобілізаційне управління; управління зв’язку, управління автома-тизованих систем й інформації, інформаційно-аналітичне управлін-ня, правове управління, управління міжнародного співробітництва, головний інформаційний центр).
Слідчий комітет МВС РФ організує роботу слідчих апаратів і експертно-криминалістичних підрозділів органів внутрішніх справ.
Як самостійні діють служби Головного керування кадрів, служби тилового забезпечення. Головного керування командуючого внутріш-німи військами і Головним керуванням протипожежної служби.
Міністерство внутрішніх справ Російської Федерації успадкувало від МВС СРСР розгалужену мережу підготовки кадрів і науково-дос-лідних установ зберігши свій могутній науковий потенціал: Академія МВС РФ, Всеросійський науково-дослідний інститут, Всеросійський науково-дослідний інститут спеціальної техніки. Всеросійський нау-ково-дослідний інститут протипожежної оборони. Науково-дослідний центр безпеки руху, Медичний центр професійного утворення і коор-динації наукових досліджень і ін.
Поряд з посиленням централізації і координації боротьби з орга-нізованою злочинністю, корупцією, наркобізнесом і тероризмом роз-ширені права місцевих органів внутрішніх справ, особливо в націо-нальних республіках Російської федерації, переглянута система бо-йової і службової підготовки особового складу, створена муніципаль-на, фінансова поліція, спеціальні підрозділи для боротьби з терориз-мом, підсилився соціальний і правовий захист працівників органів внутрішніх справ.
Список нормативно-правових актів:
1. Конституція України. - К., 1996.
2. Законодавство України про судову і правоохоронну діяльність: Збірник норматив-них актів / Відп. ред. В.С. Стефанюк. - К.: Юрінком Інтер, 2001. - 352 с.
3. Прокуратура в Україні: Збірник нормативних актів // Відп. ред. М.О. Потебенько. - К.: Юрінком Інтер, 2000. - 400 с.
4. Закон України “Про судоустрій України” від 7 лютого 2002 року.
5. Закон України “Про статус суддів” від 15 грудня 1992 року.
6. Закон України “Про Конституційний Суд України” від 16 жовтня 1996 року.
7. Закон України “Про Вищу раду юстиції” від 15 січня 1998 року.
8. 3акон України “Про державну виконавчу службу” від 24 березня 1998 року.
9. Закон України “Про прокуратуру” від 5 листопада 1991 року.
10. Закон України “Про міліцію” від 20 грудня 1990 року.
11. Закон України “Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні устано-ви для неповнолітніх” від 24 січня 1995 року.
12. Закон України “Про Службу безпеки України” від 25 березня 1992 року.
13. Закон України “Про державну охорону органів державної влади України та посадо-вих осіб” від 4 березня 1998 року.
14. Закон України “Про державну податкову службу її України” від 4 грудня 1990 року.
15. Закони України “Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб началь-ницького і рядового складу органів внутрішніх справ” від 9 квітня 1992 року.
16. Закон України “Про статус ветеранів військової служби та їх соціальний захист” від 24 березня 1998 року.
17. Закон України “Про оперативно-розшукову діяльність” від 18 лютого 1992 року.
18. Закон України “Про організаційно-правові основи боротьби з організованою зло-чинністю” від 30 червня 1993 року.
19. Закон України “Про боротьбу з корупцією” від 5 жовтня 1995 року.
20. Закон України “Про адміністративний нагляд за особами звільненими з місць поз-бавлення волі” від 1 грудня 1994 року.
21. Закон України “Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів” від 23 грудня 1993 року.
22. 3акон України “Про забезпечення безпеки осіб, які беру участь у кримінальному су-дочинстві” від 23 грудня 1993 року.
23. Положення про порядок комплектування, матеріальне технічного, військового, фінансового та соціально-побутового забезпечення спеціальних підрозділів Служ-би безпеки України по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю: Затверд. Постановою Верховної Ради України від 12 жовтня 1994 року.
24. Указ Президента України “Про утворення Державного департаменту України з питань виконання покарань” від 22 квітня 1998 року.
25. Указ Президента України “Про утворення місцевої міліції” від 22 січня 2001 року.
26. Положення про Державний департамент України з питань виконання покарань: Затверд. Указом Президента України від 12 жовтня 1994 року.
27. Національна програма боротьби з корупцією: Затверд. Указом Президента України від 10 квітня 1997 року.
28. Концепція боротьби з корупцією в Україні на 1998-2005 роки: Затверджена Указом Президента України від 24 квітня 1998 року.
29. Положення про Міністерство юстиції України: Затверд. Указом Президента Украї-ни від 30 грудня 1997 року.
30. Перелік відомостей для термінового інформування Служби безпеки України, Мініс-терства внутрішніх справ та їх регіональних органів міністерствами, відомства-ми, іншими державними установами з питань державної, громадської безпеки та боротьби зі злочинністю: Затверд. постановою Кабінету Міністрів України від 19 грудня 1994 року.
31. Постанова Кабінету Міністрів України “Про Національне центральне бюро Інтерпо-лу” від 25 березня 1993 року.
32. Положення про порядок комплектування, матеріально-технічного, річного, війсь-кового, фінансового та соціально-побутового забезпечення спеціальних підрозді-лів по боротьбі з організованою злочинністю Міністерства внутрішніх справ України: Затверд. постановою Верховної Ради України від 16 грудня 1993 року.
33. Інструкція про взаємодію правоохоронних та інших державних органів України у боротьбі із злочинністю: Затверд. спільним наказом МВС, Голови СБУ, Голови Держкомкордону, Голови Держмиткому, Командуючого Національної гвардії, Мініст-ра оборони, Міністра юстиції України від 10 серпня 1994 року.
Список використаної літератури:
1. Бандурка А.М., Бессмертный А.К. и др. Судебные и правоохранительные органы Украины: Учебник, ун-т внут. дел. - Х., 1999.
2. Бандурка О.М. Основи управління в органах внутрішніх справ України: теорія, до-свід, шляхи удосконалення. - Харків: Основа, 1996.
3. Бандурка О.М., Вишневська М.К., Жвалюк В.Р. та ін. Податкова міліція: Коментарі та роз’яснення чинного законодавства. - Харків: Ун-т внутр. справ, 1999.
4. Басков Й.И. Прокурорский надзор. - М.: БЕК, 1996.
5. Бондарев В.В., Дячук С.І. Стан забезпечення судового захисту конституційних прав і свобод військовослужбовців // ВВС України. - 2000. - № 4.
6. Бородін М. Конституційне право громадянина на звернення до суду за захистом сво-їх прав // Право України. - 2000, № 8, с. 65-67.
7. Варфоломеева Т.В. Защита в уголовном судопроизводстве. - К., 1998.
8. Гель А.П. та ін. правоохоронні органи: Курс лекцій. - К.: МАУП, 2000.
9. Гель А.П., Цвігун Д.П. Судова система України: Короткий конспект лекцій. - К.: МАУП, 1999.
10. Гуценко К.Ф., Ковалев Л.Л. Правоохранительные органы. - М.: Зерцало, 1977.
11. Карпачова Н. Народний правозащитник всегда в оппозиции к власти: Интервью // Голос Украины. - 1998. - 26 сентября.
12. Кодекси України. - К.: Юрінком Інтер. - Т. 1.
13. Колодій А. Принципи права України. - К.: Юрінком Інтер, 1998.
14. Колпаков В.К. Адміністративне право України. - К.: Юрінком Інтер, 1999.
15. Косюта М.В. Прокурорська система України в умовах демократичного суспільства. - Одеса: Юрид. літер., 2002.
16. Курс кримінології: Загальна частина. О.М. Джужа та інші. - Кн., 2001. - Кн. 1. - Гл. 1.
17. Кучма Д. Життя вимагає рішучих кроків у протидії злочинності // Право України. -
№ 4. - 1999.
18. Марочкін І. та ін. Організація судових і правоохоронних органів. - Харків, 2000.
19. Международные акты о правах человека. - М.: Норма-ИНФРА.
20. Михайленко А.Р. Расследоваение преступлений й обеспечение прав граждан. - К.: Юринком Интер, 1999.
21. Михеєнко М.М. Проблеми розвитку кримінального процесу в Україні. - К.: Юрінком Інтер, 1999.
22. Михеєнко М.М., Нор В.Т., Шибіко В.П. Кримінальний процес України. - К: Либідь, 1999.
23. Основи конституційного права України / За ред. В.В. Копєйчикова. - К., 2001.
24. Пелих А. Реформування міліції України: окремі проблеми // Право України. - 2000. - № 10, с. 91-94.
25. Потебенько М. Прокуратура України на межі третього тисячоліття // Право України. - 2001. - № 1, с. 6-8.
26. Потебенько М. Роки становлення і утвердження // Вісник прокуратури. - 1999. - № 2.
27. Притика О. Зміцнення законності та протидія проявам злочинності в економічній сфері // Право України. - 1999. - № 5.
28. Скомороха В. Вплив конституційної юстиції на розвиток українського конституціона-лізму // Право України. - 2000. - № 12, с. 3-9.
29. Станік С. Оптимізація нормотворчої діяльності як правового засобу утвердження прав і свобод людини // Право України. - 1999. - № 5.
30. Станік С. Реформування органів юстиції - нагальна потреба сьогодення // Право України. - 1999. - № 8.
31. Стефанюк В. Правизахнсна діяльність судів України // Право України. - 1999. - № 5.
32. Стефанюк В. Судова влада як основна юридична гарантія захисту прав і свобод людини і громадянина в Україні // Право України. - 2000. - № 1.
33. Стефанюк В. Судова влада як основна юридична гарантія захисту прав і свобод людини і громадянина в Україні // Право України. - 2001. - № 1, с. 15-20.
34. Стефанюк В. Судова система України та судова реформа. - К: Юрінком Інтер, 2001.
35. Суд та інші правоохоронні органи. Правоохоронна діяльність. - К.: Атіка, 2000.
36. Суд, правоохоронні та правозахисні органи України: Навчальний посібник. - К.: Юрінком Інтер, 2002.
37. Сухонос В. Місце прокуратури в системі органів державної влади України, її розви-ток та правове забезпечення гарантій діяльності // Право України. - 2000. - № 6,
с. 10-14.
38. Шумський П.В. Прокуратура України. - К.: Вентурі, 1998.
Страницы: 1 2 3 4 5 6 7 8